Освітні втрати відносяться до втрати можливостей отримання якісної освіти і недостатньої доступності освітніх послуг для певних груп населення або в конкретних регіонах. Це поняття використовується для описування ситуацій, коли діти, молодь або дорослі не мають можливості отримати достатньо якісну освіту, яка відповідала б їхнім потребам та здібностям.

Освітні втрати можуть мати кілька причин, включаючи:

• Відсутність доступу до освіти: Деякі групи населення, такі як діти з низьким соціальним статусом, біженці, внутрішньо переміщені особи або люди, які проживають у віддалених районах, можуть бути відчужені від освітніх можливостей через відсутність шкіл, обмежений доступ до навчальних матеріалів або недостатню фінансову підтримку.

• Низька якість освіти: У деяких випадках, навіть якщо освіта доступна, якість наданої освіти може бути низькою або не відповідати стандартам. Це може бути пов'язано зі слабкою підготовкою вчителів, обмеженими ресурсами або застарілою освітньою програмою.

• Економічні обмеження: Вартість освіти, така як плата за навчання, витрати на навчальні матеріали або витрати на транспорт до школи, можуть бути непосильними для деяких сімей. Це може призвести до обмеженого доступу до освітніх можливостей і створення нерівності.

Освітні втрати є серйозною проблемою, яка може мати довготривалі наслідки для індивідів, суспільства та економіки. Вони підкреслюють необхідність забезпечення всебічного доступу до якісної освіти для всіх людей, незалежно від їхнього статусу, походження або місця проживання.

Освітні розриви означають нерівності та нерівний доступ до якісної освіти між різними групами населення або в різних соціальних контекстах. Це поняття використовується для описування ситуацій, коли існують значні розбіжності у рівні освіти, можливостях навчання та результативності між різними соціальними групами, такими як географічні області, етнічні групи, економічні статуси, гендерні категорії та інші.

Освітні розриви можуть виявлятись у таких аспектах:

• Доступ до освіти: Це відноситься до можливості отримати освіту. Наприклад, деякі соціальні групи можуть бути обмежені в доступі до навчальних закладів через фінансові труднощі, віддаленість шкіл або дискримінацію.

• Якість освіти: Освітні розриви також виявляються в якості освіти, яку отримують різні групи. Це може включати недостатній рівень підготовки вчителів, обмежені навчальні ресурси та недостатність інфраструктури для забезпечення якісної освіти.

• Результативність: Освітні розриви можуть проявлятися в різниці у результатах навчання та досягненнях учнів. Деякі групи можуть мати нижчий рівень успішності та вищу шкільну відпадність порівняно з іншими.

Освітні розриви є викликом для суспільства, оскільки вони підсилюють соціальну нерівність та можуть мати важливі наслідки для розвитку індивідів та суспільства в цілому. Боротьба з освітніми розривами передбачає забезпечення рівних можливостей доступу до якісної освіти для всіх людей та зменшення нерівностей у рівні освіти та досягненнях.

Як компенсувати освітні втрати: рекомендації керівникам 

Освітні втрати учнів з іноземних мов

Відповідно до Дослідження якості організації освітнього процесу в умовах війни, проведеного Державною службою якості освіти України за підтримки ініціативи «Збереження доступу до шкільної освіти», що впроваджується проєктом «Супровід урядових реформ в Україні» (SURGe), у грудні 2022 – січні 2023 року  (презентоване 19 квітня 2023 року) зроблено аналіз освітніх втрат.

Втрати в освітньому процесі — зміна форми здобуття освіти, переведення закладів з очного на дистанційне та змішане навчання, нестабільні умови організації освітнього процесу (повітряні тривоги, відключення електроенергії, перебої з інтернетом) — вплинули на результати навчання учнів/учениць.

За спостереженнями вчителів початкових класів, результати навчання учнів/учениць з іноземних мов погіршилися. У селах про погіршення результатів навчання учнів/учениць зазначає більше вчителів, ніж у містах:— 52% та 47% відповідно. 

 

Серед учителів базової школи у містах переважає думка, що результати навчання учнів/учениць не змінилися, однак це не стосується іноземних мов. Порівняно з минулим роком, зросла кількість учителів базової школи в містах, які вказали на погіршення результатів навчання своїх учнів/учениць з іноземної мови. У селах більше вчителів вважають, що результати навчання учнів/ учениць погіршилися. Про зниження успішності з іноземної мови зазначили 64% педагогів. 

 

Серед старшокласників переважає думка, що їхні результати навчання не змінилися. Різниці з урахуванням місця проживання не виявлено. В розрізі регіонів відмінностей також не зафіксовано, окрім Заходу, де учні/учениці оптимістичніше оцінюють свої результати.

Компенсація втрат у навчальному часі

Компенсація втрат у навчальному часі (пропущені навчальні заняття) найчастіше відбувалася через надання учням/ученицям навчальних матеріалів (презентацій, відео, аналогічних навчальних занять онлайн) та завдань для самостійного опрацювання. Рідше проводилися групові й індивідуальні консультації, додаткові навчальні заняття. Утім складно оцінити, як часто реалізовувалися згадані заходи, з огляду на те, що більшість вчителів скаржилися на брак умов і можливостей:

·       відсутність електрики та інтернету;

·       брак вільного часу в учителів;

·       різні часові пояси;

·       небажання учнів/учениць і їхніх батьків виділяти додатковий час.

Результати анкетування вчителів та учнів/учениць показали деякі розбіжності в оцінці допомоги й підтримки для надолуження навчальних втрат. Найбільше учнів/учениць вказали, що отримували допомогу у вигляді додаткових завдань та навчальних матеріалів для самостійного опрацювання. Натомість учителі насамперед зазначали про індивідуальні та групові консультації, додаткові заняття, які проводили для учнів/учениць.

З огляду на те, що вчителі вказали на зменшення кількості учнів/учениць, які володіють уміннями, необхідними для самостійного навчання — уміння планувати час, організовувати свою роботу, самостійно виконувати завдання, здійснювати самооцінювання — надолуження навчальних втрат шляхом самостійного опрацювання навчального матеріалу може бути малоефективним для частини учнів/ учениць.

Ключовими викликами освітнього процесу в умовах війни педагоги назвали:

·       нестабільні умови навчання;

·       обмеженість способів організації навчально-пізнавальної діяльності;

·       зниження мотивації та нестабільний психоемоційний стан учнів/учениць та вчителів.

Втім педагоги та шкільна адміністрація не завжди демонстрували доречну гнучкість та адаптивність, плануючи освітній процес. 40% педагогів у містах та 44% у селах не вносили змін до календарно-тематичного планування через зміни режиму роботи закладу. Лише 37% змінювали кількість годин на вивчення теми, 32% об’єднували теми, 23% розподіляли теми з урахуванням режиму — синхронного чи асинхронного.

В умовах дистанційного синхронного навчання не більше третини вчителів застосовували види навчальної діяльності, що передбачають взаємодію учнів між собою, активну участь в освітньому процесі: групову роботу, роботу в парах, практичні роботи. Водночас в умовах дистанційного синхронного та асинхронного навчання переважна більшість вчителів пропонували учням переглянути презентації, відео, виконати вправи, самостійно опрацювати навчальні матеріали попри те, що 39% вчителів вважають викликом для освітнього процесу в умовах війни те, що учні не вміють самостійно вчитися.

Як компенсувати втрати у результатах навчання учнів

Вдалося виявити ключові чинники, що призводять до втрат у результатах навчання учнів і, відповідно, у якості освіти, та розробити рекомендації для шкіл щодо подолання цих втрат, надані на розгляд Міністрові освіти і науки України та представлені Комітету Верховної Ради України з питань освіти, науки та інновацій.

Рекомендації щодо подолання освітніх втрат

·       забезпечити моніторинг результатів навчання здобувачів освіти з використанням діагностичного інструментарію;

·       здійснювати адаптивне гнучке планування, яке б передбачало перерозподіл навчального часу між темами, або розробляти власні навчальні програми, коригуючи зміст та результати навчання з урахуванням виявлених освітніх втрат;

·       продовжити працювати над створенням методичної системи підтримки індивідуальної освітньої траєкторії учнів шляхом проведення індивідуальних занять, факультативів відповідно до навчального плану та/або за запитами учнів, консультацій з учнями для усунення прогалин у знаннях із предмету, розробки завдань різних рівнів складності для окремих учнів;

·       посилити роботу в частині надання підтримки педагогічним працівникам щодо підвищення кваліфікації та професійного вдосконалення з питань методики роботи в умовах змішаного навчання;

·       використовувати години варіативної складової шляхом запровадження індивідуальних та групових консультацій для здобувачів освіти;

·       організувати роботу пришкільних мовних таборів, запровадити «навчальні канікули»;

·       розробити стратегії адаптації освітнього процесу закладів освіти до роботи в умовах зміни режимів навчання.